Меню сайту
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Архів записів
Друзі сайту
Головна » 2012 » Серпень » 28 » Місто будується цеглина за цеглиною
15:31 Місто будується цеглина за цеглиною | |
| Неможливо уявити бодай один населений пункт без жодного будинку. І йдеться не про декоративні архітектурні споруди, а перш за все, про помешкання, адже в них живуть люди, які формують громаду будь-якого села чи міста. За сивої давнини люди приходили до печер і там створювали помешкання. Згодом навчились будувати самі з каменю та дерева -- так з’явились перші зодчі. Сьогодні цим займаються будівельники, і з нагоди їх професійного свята наша газета вирішила поспілкуватись з головним архітектором міста, депутатом міської ради та Почесним громадянином Козятина Олегом Борисовичем Каменним. — Олеже Борисовичу, розкажіть, як давно Вяи працюєте у сфері будівництва? — Вже дуже багато років. Я за професією інженер-будівельник з архітектурним нахилом, але основна моя робота — це, звичайно, будівництво. Знаєте, це як у медицині — є хірург, а є терапевт. Обидва вони лікарі, але мають різні сфери роботи. Можу сказати, що архітектор — це більш витончена та творча робота, тут потрібно мати неабияку фантазію, а будівельник — стандартна, оскільки тобі дають готовий матеріал, розроблений проектною організацією, і ти просто втілюєш в життя чужі задуми. Я почав працювати будівельником з 1960 року одразу після закінчення технікуму. Потім, як це зазвичай буває, пройшов службу в армії, закінчив факультет житлово-промислового будівництва Українського інституту інженерів водного господарства і з того часу працюю на ниві будівництва. — Як Ви потрапили до Управління містобудування та архітектури? — Я вже був на пенсії, коли міська влада запропонувала мені очолити цю організацію. Я тут з вересня минулого року. Ще задовго до цього працював у КП «Відродження», де також займався архітектурою. Більш ніж півстоліття я працював будівельником — з 1960 по 2011 рік. Уявляєте, навіть в армії доводилось будувати — казарми, полігони. — Чим займається Ваша організація? — Це управління — виконавчий орган міськради, тобто ми нею контролюємось і підзвітні їй. Управління реалізує державну політику у сфері містобудування, організовує розробку містобудівної документації, забезпечує дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури. — Чи брали Ви участь у минулорічній реставрації вокзалу? — Ні, в цій реставрації безпосередньо участі не брав, але перші подібні кроки були зроблені нами ще в далекому 1995 році. Ми вже тоді частково бралися за реставрацію. Раніше на платформі був дебаркадер, який зараз встановили знову, але тоді він знаходився у надзвичайно аварійному стані, повністю «зношений», тому ми вирішили його зняти. Залишати його було б дуже небезпечно -- адже в Жмеринці якось трапився нещасний випадок. Також замінили покрівлю, бо вона вся прогнила. Необхідно було негайно щось робити, бо вокзал зникав на очах, а це ж пам’ятка архітектури! Але реставрацію не вдалось завершити, бо Україна була ще занадто молодою державою, тому в зв’язку з фінансовою скрутою ми припинили роботи, але вокзал постійно знаходився в полі мого зору. А щодо реставрації 2011-12 років, яка проходила завдяки зусиллям Олексія Мефодійовича Кривопішина, можу сказати, що низка моїх побажань була втілена в життя, наприклад, стосовно майдану. Одного лише не зробили. В мене було бажання дістатися до тієї цегли, з якої був побудований наш вокзал більш ніж століття тому, почистити її, відтворити в «первозданному» вигляді, освітлити та накласти шви. Це зробило б конструкцію більш довговічною. Але замість цього просто зашпаклювали стіни, що невірно з точки зору експлуатації, оскільки потрібно буде постійно оновлювати фасад, а це додаткові затрати коштів. А світлий колір на зовнішніх стінах, на мою думку, взагалі непрактично. В цьому випадку краще було б використати світло-сіру фарбу, бо цей колір зливався б з пилюкою, тому вона була б просто непомітною на фасаді. Я дуже часто буваю на вокзалі і зустрічаю там будівельників, з якими колись працював на Будівельно-монтажному поїзді №628. Вони часто радяться зі мною. — Чи пам’ятаєте першу споруду, збудовану Вами в Козятині? — Так одразу й не пригадаю. Точно можу сказати, що однією з перших була Центральна районна поліклініка. Я її і проектував і будував. В той час я ще розробив дуже багато інженерних комунікацій, щоб можна було підключати воду та каналізацію, завдяки чому почали споруджувати нові будинки. — Відомо, що Ви розробили план реконструкції центральної площі. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, що зміниться? — Перш за все, в центральній частині площі з’явиться фонтан. Навколо нього будуть сегментні клумби. Роботи проводитимуться в три черги — праворуч, ліворуч й по центру, тому площа буде умовно поділена на три частини. Центральна частина дещо розшириться. Покриття замінимо з асфальтного на тротуарну плитку. Будуть максимально збережені зелені насадження, особливо ялинки й декоративні дерева. Якщо наступного року кошти будуть закладені до міського бюджету — втілимо ці ідеї в життя, а якщо якісь надходження грошей з’являться в найближчому майбутньому, почнемо ще цього року. — На вулиці Склярова просто перед житловим будинком зводять велику споруду. Як Ви ставитесь до того, що мешканці квартир, дивлячись з вікна, бачитимуть перед собою величезну будівлю? — Таких недоречних рішень, на жаль, багато. Там не керувались ані архітектурними, ані пожежними, ані санітарними нормами. Я не знаю, хто давав дозволи, бо тут припущено великої помилки. — По провулку Лікарняному вже давненько стоїть незаселений багатоповерховий будинок. Чому люди не поспішають переїжджати? — Цей будинок вже давно зданий в експлуатацію й оформлений за всіма документами. Колись це був банно-пральний комбінат, але прийшла якась фірма, зробила перепланування під багатоповерхівку. Та, як бачимо, немає бажаючих заселитись, бо, напевно, квартири дорогі. Хоча, дивлячись правді у вічі, вони й не подешевшають. А будівельники вклали свої кошти й хочуть хоча б частину з них повернути. — Чи не знаєте Ви, скільки мешканців міста потребують житла? — Людей, які стоять на черзі, щоб отримати квартиру, більше тисячі, бо в міській раді зареєстровано лише 850, а ще ж є квартирні звіти по підприємствам. Ми колись здавали людям в Козятині по 180 квартир абсолютно безкоштовно, але це було ще в Радянські часи. А зараз хто багатший -- той купує житло, хоча б на вторинному ринку, у кого грошей немає, мусить все життя тулитись у зйомних квартирках. — Відомо, що Ви є ще й депутатом міської ради. Чи пов’язана ця діяльність з будівництвом? — Звичайно! Як будівельник знаю проблеми людей. На моєму виборчому окрузі проживають здебільшого люди похилого віку — це інваліди Великої Вітчизняної, учасники та діти війни, які все життя пропрацювали на залізниці й допомагали відбудовувати місто. Я знайшов з ними спільну мову, бо й сам вже в роках. Зрозуміло, що є й молоді сім’ї, але їх значно менше. Всіх їх хвилюють зарплати, пенсії, квартплати й те, щоб утримання житла відповідало житловим умовам. Я і пішов у депутати лише для того, щоб допомогти людям. — З якими питаннями найчастіше звертаються до Вас як до очільника Управління містобудування та архітектури? — На сьогоднішній день власників квартир хвилює перепланування помешкань. Всі хочуть робити так звані євроремонти, аби квартири мали сучасний вигляд. Але проблема в тому, що в наших будинках радянського типу -- а це переважно «хрущовки» -- все це можна зробити тільки через перепланування. — Чи плануються найближчими роках нові забудови в місті? — Зараз важко про це сказати. Якщо будуть інвестори -- тоді все буде. Цього року буде здано в експлуатацію другу половину багатоповерхівки, що в районі училища. Ще планується зробити скверик поблизу універмагу, також встановити накриття на міському стадіоні. Непогано було б завершити зведення 144-квартирного будинку по вулиці Грушевського, 46, що навпроти ринку «Хлібодар». Його спорудження почалось ще в 1993 році за підтримки Міністерства оборони, та вже на початку 1995-го будівництво зупинилось. У 2006 році ми розробили проектно-кошторисну документацію цієї будівлі й у вересні того ж року роботи розпочались знову, але протягом 2008-2011 років будівництво не проводилось, то ж наразі подальша доля цієї споруди невідома. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |