Минулого тижня Козятин разом з усією державою відзначив 21 річницю Незалежності. Дата поважна, зважаючи на вік і статус, тому і заходи мали б бути серйозними. Проте все відбувалося за старою схемою.

Підняли Державний прапор, відкрили Дошку Пошани, на центральній площі провели розважальну програму для дітей. Міська та районна влада вшанувала вінками пам’ятник М. Грушевському, козятинські артисти дали концерт. До речі, глядачі були розчаровані і жалілися, що концерт був далеко не з кращих, побудований на старих номерах. Тобто організатори урочистостей підійшли до державного свята без фантазії, особливого ентузіазму і не дуже напружуючись, наче відбувальщину відбували. Нічого нового мешканці міста не побачили, нічим цікавим їх не порадували. Хоча можна було запросити гостей , провести в школах зустрічі із земляками — відомими людьми Козятинщини. До того ж, головні події припали на четвер, що був робочим днем . Відповідно тільки вранці, коли відкривали Дошку Пошани, людей ще трохи було. Після того, як прозвучали урочисті промови і нагородили кращих, люди розійшлися і вулиці міста збезлюділи. Наступні дні теж були святковими, але заходів не було, і козятинці, вочевидь не розраховуючи на якісь цікавинки, зосередились на своїх проблемах. Навіть не пощастило Михайлу Грушевському із вінками і корзинами. Перефразовуючи рекламний слоган, можна сказати: «Поклали і забули». Вінки встановили недбало і вони лежали гамузом, наче їх туди жбурнули з пересердя (вони і досі так лежать). Єдиною приємною несподіванкою у ці дні стала вишиванкова хода, яку організувала Тетяна Григор’єва, вчителька історії школи №4. Хоча мешканців, у яких прокинулась національна свідомість зібралося не так багато, та сам момент був дуже приємним. Процесія в українських вишиванках виглядала дуже гарно. Разом з отцем Романом Масирою, настоятелем храму Святого Пророка Іллі, вони провели біля пам’ятника Грушевському освячення, прослухали коротку проповідь, заспівали українські пісні т а насамкінець Державний гімн. Взагалі враження склалося таке, що сама міська влада ще не визначилася зі своїм ставленням до державного свята, а мешканці міста, вибачте на слові, «затуркані» життям і цією владою, давно на все махнули рукою. Не було головного – не відчувалося духу. національної ідеї, яка б об’єднала людей. Навпаки, як не сумно це визнавати, але 21 річниця Незалежності ще раз показала, що міська влада і городяни давно йдуть різними шляхами. Непогано було б, якби в цей день на площі міський голова та депутати провели щось на кшталт громадських слухань, відзвітували, так би мовити, перед людьми, які їх обирали, та послухали б, що про них думають і говорять. Але де там. Спілкуватися вживу з людьми вони здебільшого давно відвикли та й не бажають. Владі нічого сказати, а народ, як у Олександра Пушкіна, поки що мовчить.